План-конспект уроку в 6 класі

Тема уроку: «Біологія – наука про життя. Основні властивості живого»

Мета:
- освітня: сформувати уявлення про біологію як систему наук, що вивчають живі організми та прояви життя, розглянути основні властивості живого, продовжити формування знань про живу природу, дати поняття про основні ознаки життя;
розвивальна: розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки;
- виховна: виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Основні поняття: ботаніка, біологія, подразливість, розмноження, обмін речовин, ріст, розвиток, рух, середовище життя.
Обладнання: таблиці, живі чи гербарні зразки рослин, портрети вчених-біологів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Структура уроку

І. Організаційний момент.

Учні мають ознайомитись із підручником, робочим зошитом, системою роботи на уроках біології та з позакласною роботою з предмета.
Необхідно провести вступний інструктаж із БЖД із записом в класному журналі.

ІІ. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів. Зв'язок з природознавством, що вивчали у 5-му класі.

Школярам потрібно пояснити значення терміна «біологія» (наука про життя), метою і змістом науки біології (вивчення живих організмів, їхньої будови, різноманітності, дослідження їхніх ознак та процесів життєдіяльності, поширення на Землі, походження та класифікація). Термін запропонували незалежно один від одного французький вчений Ж.Б. Ламарк (1744-1829) та німецький вчений Г. Тревіранус (1776-1837) в 1802 році.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Берізонька.
Берізонько, берізонько, ти, мавко лісова,
зелені твої кіски вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі у травах і кущах,
і білі свої ноги все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези ви соку не точіть,
ви краще їй сестричку зелену посадіть.
Ви краще їй шпаківню поставте на гілках,
щоб прилітав до неї друг лісу, добрий птах!
Л. Забашта.

Благословенний час той і година,
Коли земля ця цвітом процвіла...
Благословенна кожна полонина
І кожний порух свіжого стебла...
М. Рильський «Карпатські октави»

ІV. Сприйняття та усвідомлення учнями нового матеріалу.

Розповідь учителя.
Слово “ботаніка” походить від грецького “botane”, що українською мовою дослівно перекладається як “трава, зелень”. “Вotanicum” українською мовою означає гербарій, травник. Латиною ж поняття “трава, зелень” звучить як “herba”, і від цього латинського кореня походять такі відомі терміни, як “herbarium”, українською - гербарій, книга про рослини, “herbarius”, українською - знавець трав (рослин), ботанік, а також “herbaria”, що українською теж означає “ботаніка”.
Історично склалося так, що в українській мові закріпився термін “ботаніка”, який походить із грецької мови, хоч він і не повною мірою відображає сутність предмета. Сьогоднішні під терміном “ботаніка” розуміють комплекс наук, які вивчають усі рослини взагалі (не лише трави). Отже, ботаніка - наука про рослини, їх зовнішню і внутрішню будову, форму, розвиток, життєдіяльність, біохімічний склад, класифікацію, поширення та інші особливості. Визначення ботаніки лише як науки про рослини повністю не розкриває її суті.

Ботаніка як наука має свою історію. Накопичення знань про рослини почалося вже на перших етапах становлення людства. Рослини людина використовувала в їжу, виготовляла з них одежу, використовувала як ліки.

1. Історія розвитку ботаніки

Ще первісними народами, а пізніше в стародавніх державах Індії, Єгипті, Китаї та країнах Близького Сходу, які вже мали писемність, було накопичено багато різноманітних і корисних відомостей про рослини. Проте перше письмове узагальнення знань про рослини, яке дійшло до нас, відоме лише з античної Греції (IV-III ст. до н.е.), а отже, і виникнення ботаніки як науки датується саме цим часом. Теофраст (372-287 до н.е.) батько ботаніки, учень великого Аристотеля - залишив по собі декілька книг, присвячених рослинам.

Подальший розвиток ботаніки визначався в основному потребами землеробства й медицини, оскільки дуже важливо було навчитися розрізняти рослини корисні й отруйні - насамперед за зовнішніми ознаками.

Так, найдавніші спостереження первісного землероба про дивну здатність рослини, що восени гине, у відроджуватися навесні вигляді молодих проростків, що виходять із насіння, у тлумаченні давньоєгипетських жерців набуло форму міфу про бога Осіріса (Озіріса), що вмирає і знову воскресає через якийсь час після поховання.

Аристотель здійснив грандіозну спробу філософськи осмислити всілякі галузі живої і неживої природи. Вивченню рослинного світу він присвятив спеціальну працю "Теорія рослин". На жаль, текст цього твору не зберігся, тож сучасна історія ботаніки має у своєму розпорядженні лише окремі висловлювання великого вченого.

Більш докладну інформацію про світ рослин ми знаходимо в працях учня Аристотеля Теофраста. У «Природній історії рослин» Теофраст згадує про 450 рослин і робить першу спробу їхньої наукової класифікації.

Усі відомі в стародавності рослини Теофраст поділяє на 4 класи: дерева, чагарники, напівчагарники і трави. У межах цих чотирьох великих систематичних підрозділів він довільно зближає окремі групи рослин, описуючи їх як дикі й культурні, вічнозелені та листопадні, рослини суші й рослини вод і т.ін.

Заслугою Теофраста є також встановлення основних морфологічних понять, постановка ряду питань в галузі фізіології рослин і опис деяких особливостей їхнього географічного поширення. Теофраст знав про існування двох груп рослин: квітучих і ніколи не квітучих. Він знав про розходження внутрішньої структури стовбура звичайних дерев і пальм, хоча й не намагався покласти ці розходження в основу своєї класифікації.

Інші вчені Давнього світу так чи інакше пов’язані з ботанікою, не піднімалися вище Теофраста ні в описі форм рослин, ні в розумінні їхньої природи.

Праці Теофраста заклали основи ботаніки, стали першою спробою з’єднати розрізнені спостереження й відомості про рослини в єдину продуману і логічно послідовну систему знань.
У середньовіччі значною мірою уповільнився процес науки, розповсюдилися забобонні легенди та тлумачення з релігійних книг, які не допускали самостійного дослідження природи. В той же період де-не-де вирощувалися лікарські рослини та вивчалися їхні властивості.

І лише з XV ст., в епоху Відродження, у розвитку ботанічної науки відбувся рішучий злам, обумовлений значними змінами як ідеологічного, так і соціально-економічного характеру. Цей період ознаменувався численними географічними відкриттями, завдяки чому до Європи з далеких заморських країн потрапило багато невідомих рослин. У зв’язку з цим перед ботаніками постало важливе завдання “інвентаризації” всіх відомих видів рослин, тобто опису їх класифікації. Це спричинилося до появи і швидкого вдосконалення різних способів збереження рослинних форм із метою порівняльного їх вивчення: замальовування, словесного опису, вирощування в ботанічних садах, засушування. Тоді ж було складено перші правила гербаризації. Приблизно в цей же період закладаються основи сучасної ботанічної термінології.

Фізіологія та анатомія рослин зародилися в XVII ст.. Оскільки на той час хімія перебувала в зачатковому стані і не було відоме явище фотосинтезу, голландський природодослідник Ван Гельмонт (1579-1644), прагнучи з’ясувати, звідки рослина бере речовини для побудови свого тіла, вперше поставив досліди з вивчення живлення рослин. У досліді з вирощуванням гілки верби він також уперше застосував метод визначення маси рослини та ґрунту на початку і наприкінці досліду, а ще - маси витраченої для поливу води, однак зробив неправильний висновок, що рослина будує своє тіло з води.

Більш доступним на той час було вивчення процесу пересування речовин у рослинах, оскільки видатний англійський фізик Роберт Гук (1635-1703) удосконалив мікроскоп і застосував його для дослідження різних дрібних структур, у тому числі й частин рослини. Саме він у 1665 р. вперше опублікував опис клітинної будови рослин і ввів термін “клітина” (лат. “cellula” - комірка). Однак остаточно як наука фізіологія рослин сформувалася лише після з’ясування суті процесу фотосинтезу.

І все ж таки пануючим напрямком у ботаніці аж до XIX ст. залишилася систематика рослин, яка досягла найвищого виразу в працях великого шведського ботаніка Карла Ліннея (1707-1778).

Величезними успіхами в ботанічній науці позначене XIX ст. Саме тоді виникають або формуються розділи ботаніки - географія рослин, екологія рослин, геоботаніка, палеоботаніка.

У XX ст. великих успіхів досягли експериментальні розділи ботаніки. Учені простежили, як виникає багато складних речовин у рослинах, а також синтезували деякі з них. Експериментальні й математичні методи проникли в ті розділи ботаніки, котрі до цього залишалися суто описовими.

Можливості наукового пізнання значно розширилася після винайдення електронного мікроскопа (1940), який дає збільшення в десятки і сотні тисяч раз. Синтез електронної мікроскопії, біохімії і біофізики спричинив появу нової сучасної науки - молекулярної біології.

2. Завдання ботаніки

Загальне завдання ботаніки полягає в різноплановому вивченні окремо взятих рослин і їхніх сукупностей - рослинних угруповань, із яких формуються ліси, луки, степи. Структура і закономірності росту рослин, їхні стосунки з навколишньою природою, закономірності поширення й розподілу окремих видів і всього рослинного світу на Земній кулі; походження і еволюція царства рослин, причини його різноманітності і класифікація; запаси в природі господарських рослин і шляхи раціонального їх використання, розроблення наукових основ введення в культуру нових кормових, лікарських, плодових, овочевих, технічних та інших рослин - ось далеко не повний перелік питань, вивченням яких займаються ботанічні науки. Особлива увага приділяється вивченню й охороні рідкісних та зникаючих рослин, що занесені до Червоної книги, оскільки втрата кожного виду - це не тільки зменшення різноманітності рослин, а й руйнування стійкості рослинного угруповання, збалансованого протягом багатьох тисячоліть.

Без рослин неможливо уявити життя на Землі, оскільки в процесі фотосинтезу не тільки утворюються органічні речовини з неорганічних, а й виділяється в атмосферу кисень, необхідний для дихання всіх організмів.

Використовуючи для утворення органічних речовин мінеральні солі і воду з ґрунту, вуглекислий газ і азот із атмосфери, рослини беруть активну участь у кругообігу речовин у природі. Рослинними продуктами живляться інші живі організми, в тому числі й людина. Рослини людина використовує як паливо, будівельний матеріал і сировину для багатьох галузей народного господарства (в тому числі лікарська сировина).

3. Об’єкти дослідження.

До теперішнього часу ботанічна наука має єдиним об'єктом свого дослідження рослину та рослинний світ.
Вивченням рослин у їх взаємовідношенні із середовищем існування займається ряд галузей ботаніки, іноді поєднуваних під загальною назвою екологія рослин.

Для з’ясування відмінностей між живою та неживою природою вчитель може застосувати проблемно-пошуковий метод. У процесі використання прийому «мозковий штурм» школярі мають скласти на дошці схему й накреслити її в зошиті:
Живі організми Неживі тіла
Побудовані з клітин Клітинної будови не мають
Живляться
Дихають
Рухаються
Розмножуються
Ростуть і розвиваються
Побудовані з органічних та неорганічних речовин
Обмін речовин з довкіллям та перетворенням енергії
Реагують на подразнення навколишнього середовища

Учитель підводить шестикласників до висновку, що до основних властивостей життя можна віднести обмін речовин, ріст, розвиток, розмноження, спадковість, мінливість та подразливість.

Фронтальна бесіда.

Оскільки об’єктом вивчення біології в 6-му класі будуть рослини, пригадайте, які умови необхідні для їхнього існування?
(Учні з’ясовують, що ріст і розвиток рослин тісно пов'язані з умовами зовнішнього середовища. Основними зовнішніми факторами є тепло, світло, волога, повітря і поживні речовини. Всі вони рівнозначні і жоден з них не можна замінити іншим. Тому необхідно знати роль кожного фактора в житті рослини).
Учитель пропонує школярам узяти участь в обговорені ілюстрації, демонстрованої на екрані.
Тепло Світло

Кисень (для дихання)
Вуглекислий газ (для фотосинтезу)


Крохмаль, Вільний кисень (в повітря)
цукор

Вода
Субстрат (грунт) Мінеральні солі

V. Узагальнення і систематизація знань.

Завершіть речення:
1. Процес потрапляння в організм кисню та виведення з нього вуглекислого газу - …
2. Процес потрапляння в організм поживних речовин та їх перетворення - ….
3. Сприйняття подразників навколишнього середовища та відповідна реакція організму на них - ….
4. Надходження речовин та енергії з довкілля та певні їх зміни в організмі - …
5. Зміни в організмі, що призводять до збільшення розмірів і маси тіла - …
6. Відтворення собі подібних та збільшення чисельності особин - …

VІ. Підбиття підсумків уроку.

Учні за допомогою вчителя роблять висновки, що жоден з організмів не може тривалий час існувати без надходження енергії ззовні. Життя на нашій планеті зумовлено сонцем, яке є головним джерелом енергії для її мешканців. Сонячну енергію здатні уловлювати зелені рослини й перетворювати її на органічні речовини, необхідні для споживання іншими живим організмами. Енергія органічних речовин використовується всіма живими істотами для забезпечення процесів життєдіяльності.

VІІ. Повідомлення домашнього завдання.

Підготувати усне повідомлення «Значення рослин» у… (на вибір)
а) медицині; б) побуті; в) культурі та мистецтві; г) літературі.